Луцький замок у мистецькому просторі України : Тематична антологія віршів ХІХ–ХХІ ст. / упоряд. канд. філол. наук М. М. Хмелюк, В. М. Кумановська. – Луцьк : ПВД «Твердиня», 2012. – 88 с. + 44 с. ; іл.
Прадавній замок над тихоплинним Стиром в Луцьку творить панораму одного з найчарівніших куточків України. Його історична й духовна цінність, органічно перелита в лірику та живопис, збагачена народним мелосом, своєрідно віддзеркалюється в цьому виданні. Це тільки одна ланка в пребагатому культурному комплексі міста, яка заслуговує на пильну увагу широкого кола поціновувачів.
Цілісно проект «Луцький замок у мистецькому просторі України» є творчою візитівкою волинського краю.
В оформленні обкладинки використано художні роботи В. Жупанюка, Л. Косарук, Л. Литвина, Л. Хведчука і М. Шамрили.
Слапчук Василь. Вибране : поезії / ред.-упоряд. П. Коробчук ; передм. Є. Барана. – Луцьк : ПВД «Твердиня», 2011. – 584 с. – Серія «Письменники Волині – лауреати Національної премії України імені Тараса Шевченка».
До книги увійшли вибрані твори українського письменника, лауреата Національної премії ім. Тараса Шевченка Василя Слапчука. Майстерний лірик з витонченим відчуттям світу, безкомпромісний поет-громадянин, мудрий співрозмовник, невиправний оптиміст і щирий життєлюб, філософ у творчості й житті – ось далеко не вичерпна характеристика цієї багатогранної особистості.
Северинюк В. М. Популярний коментований словник українських прислів’їв та приказок / В. М. Северинюк. – Луцьк : ПВД «Твердиня», 2012. – 144 с.
Структура словника тематична. Він має 16 розділів, визначених відповідно до головних сфер життєдіяльності людини – духовно-культурної, економічної, соціальної, суспільно-політичної. Прислів’я та приказки згруповано за різними значеннями, що пов’язані з людською індивідуальністю, звичками, рисами характеру, особистим та колективним досвідом, моральністю, освітою, соціальними цінностями, трудовою діяльністю, родинними зв’язками, історичною пам’яттю, релігією тощо.
Словник розрахований на широке коло читачів, представників різноманітних соціальних верств і професій: студентів та учнів, викладачів, підприємців, політиків, чиновників, митців, на усіх небайдужих до народної мудрості, образного мислення та українського слова.
При оформленні обкладинки використано репродукцію картини видатної української художниці Катерини Білокур «Квіти за тином» (1935).
Календар знаменних і пам’ятних дат Волині на 2012 рік / упр. культури і туризму Волин. ОДА ; Волин. краєзн. музей ; Волин. ОУНБ ім. Олени Пчілки ; ред.-упоряд. В. В. Бабій, Є. І. Ковальчук, А. А. Понагайба. – Луцьк : ПВД «Твердиня», 2011. – 244 с.
«Календар знаменних і пам’ятних дат Волині» видається з 1991 року. До нього включаються матеріали про визначні події історії, громадсько-політичного і культурного життя області, ювілеї видатних уродженців краю та відомих діячів, життя і діяльність яких пов’язані з Волинню.
Посібник відкривається хронологічним переліком пам’ятних дат на 2012 рік. Про основні події подаються: дата, назва, авторська текстова довідка, список літератури, у якому вказуються документи, книги, статті зі збірників і періодичних видань, довідники та бібліографічні посібники.
У «Календарі» є покажчик імен видатних діячів, представлених у ньому, списки авторів, які брали участь у написанні історичних і біографічних довідок, та укладачів.
Видання буде корисним для культосвітніх працівників, викладачів, студентів, краєзнавців.
Троневич П. О. Великий князь Дмитрiй-Любарт i його сучасники : iсторико-краєзнавчий нарис / П. О. Троневич. – Луцьк : ПВД «Твердиня», 2011. – 192 с.; iл. – (Сер. «Пантеон»).
У книзi Петра Троневича на основi дослiджень документальних джерел та iсторичної лiтератури у популярнiй формi викладено погляд на iсторiю Волинської Русi, її вiдносини з Литвою, Польщею, Угорщиною, Московiєю, Ордою, Вiзантiєю i Римом у непростому XIV столiттi, коли розпочали формуватися етнiчнi особливостi Русi в складi її Волинської, Литовської i Московської частин та закладалися пiдвалини централiзованих держав-королiвств Схiдної Європи. Автор подає iсторичнi портрети володарiв цих держав – сучасникiв великого волинського князя. Основна ж увага придiлена правлiнню останнього володаря Волинсько-Галицької держави Дмитрiя-Любарта, сина великого князя Литви Гедимiна, який, будучи обраним на володимиро-галицький престол, в умовах залежностi вiд Золотої Орди та воєнних дiй з польсько-угорською коалiцiєю намагався зберiгати й продовжувати державотворчу полiтику своїх попередникiв iз княжо-королiвської родини Романовичiв. Висвiтлена його дiяльнiсть щодо збереження традицiйного устрою Волинi, утвердження її як
суверенної держави та розбудови нової столицi – мiста Луцька. Разом iз тим зроблено спробу об’єктивного показу логiчностi полiтики володарiв вище названих держав, а також православної i римо-католицької церкви щодо Волинi на той час. Полiтична дiяльнiсть церкви, якiй дослiдниками в минулi роки придiлялася недостатня увага, уведена в контекст загальнополiтичних процесiв у цих країнах, дала П. Троневичу ключ до розумiння багатьох полiтичних подiй i явищ та ходу iсторiї взагалi. Автор пiдводить нас до думки, що Волинська земля була хранителем державницьких традицiй Русi-України та первинним осередком зародження українського етносу в пiслямонгольський час.
Українською та росiйською мовами
Iрванець Олександр. П’яте перо : публiцистика / О. В. Iрванець. – Луцьк : ПВД «Твердиня», 2011. – 200 с.
Ну перо – ще зрозумiло. А чому п’яте? А тому, що у творчому арсеналi вiчно юного бубабiста О. Iрванця перше перо належить поезiї, друге, третє й четверте – вiдповiдно, прозi, драматургiї, перекладу. Отже, журналiстика, втiлена в її найвищiй формi – публiцистицi, виявилася на почесному п’ятому мiсцi.
В iпостасi журналiста письменник запрошує здiйснити мандрiвку i по наших рiдних теренах (Внутрiшня Україна), i до ближнiх сусiдiв, i до дальнiх (iншi територiї). Тобто – i свого не цурається, i чужого научається. Себто - i себе показує, i людей бачить.
Але попри свої начебто частi поїздки-польоти за тридев’ятi i просто дев’ятi моря, лiтератор солiдарний з журавлем з вiдомого дитячого (платоноворонькового) вiршика, який на питання, де найкращая земля, вiдповiдає: «Краще рiдної немає!»
Процюк Степан. Тiнi з’являються на свiтанку : есеїстика / С. В. Процюк. – Луцьк : ПВД «Твердиня», 2011. – 216 с.
Есеїстика Степана Процюка, на думку багатьох критикiв i читачiв, надiлена енергетичним магнетизмом.
У цiй книжцi письменник пише про страх смертi i втрачене кохання, iстерiю i хiрургiчнi дiагнози.
«Тiнi з’являються на свiтанку» розпочинається екзистенцiйним натуралiзмом, а завершується химерними алегорiями iз багатошаровим змiстом.
Цей шлях варто пройти самому. Ви будете захоплюватися чи дратуватися, погоджуватися чи заперечувати окремi твердження, але не облишите читання. Бо те, що пише Степан Процюк, стосується кожної i кожного.
*******************`
|
|
|
|
-В 2005 роцi мiсто Луцьк, центр нашого Волинського краю вiдзначив своє 920-рiччя вiд першої згадки в iпатiївському лiтописi вiд 1085 року. Вiд цiєї дати й ведеться лiточислення мiста, його багатовiкова iсторiя економiчно-культурного розвитку.
Сьогоднi в нашому мiстi проживає 202,3тисячi мешканцiв, 65,4 % з них користуються послугами бiблiотек рiзних систем i вiдомств, в тому числi 19,2% - бiблiотеками централiзованої бiблiотечної системи.
Формування концепцiї розвитку мережi масових бiблiотек на теренах нашого мiста не можливе без глибокого вивчення її ресурсiв, тенденцiй розвитку у рiзнi iсторичнi перiоди.
Перший з них, як давнiй, починається вiд знайденої першої згадки про iснування бiблiотеки в м. Луцьку ще в Хiii ст. за часiв князiвства Володимира Васильовича. В iпатiївському лiтописi вiд 1288 року є запис про його книжковi вклади в церкви i монастирi мiста. На сьогоднi можна тiльки припускати, якi унiкальнi збiрки iснували при православних та католицьких святинях.
iз створенням в ХVii столiттi рiзноманiтних братств, нацiонально-релiгiйних громадських органiзацiй, що вiдiграють значну роль у суспiльному та культурному життi, розпочинається другий перiод розвитку книгозбiрень.
В 1617роцi в Луцьку створюється Хрестовоздвижинське братство, яке для потреб братчикiв заснувало власну бiблiотеку при школi. Серед архiвних матерiалiв братства видiляється один документ - „Реєстр списання прав, привiлеїв i справ братських луцьких, також книг i апаратов церковних, теперь коториє в суєть i напотом прибивати будут, що почав складатись у 1627-1676 р.”. Саме з нього ми дiзнаємося про iснування братської бiблiотеки, її репертуар, а також про шляхи надходження книг до братства.
В розвиток школи Луцького братства, на нашу думку, i бiблiотеки, зробила вклад вiдома громадська дiячка Галшка Гулевичiвна.
Окрiм братської бiблiотеки, най значимiшою була на той час бiблiотека при єзуїтському колегiумi. Основу бiблiотеки складали книги, подарованi їй єпископом Мартином Шишковським.
З 1795 по 1918рiк, з часiв перебування краю пiд владою Росiйської iмперiї , можна видiлити третiй перiод розвитку бiблiотек, що характеризується для Волинi, зокрема, Луцька занепадом культурно-просвiтницької роботи в справi розвитку книгозбiрень. Про це свiдчать „Волынськiе губернскiе ведомостi”: „При Луцком уездном училище есть так называемая – неподвiжныя бiблiотеки. Они состоят из книг, периодических изданий, атласов, географичных карт и других учебных пособий, предназначених для употробления преподавателей и, от части, воспитаников. Ни одна из них не открита для публики”.
Але завдяки ентузiазму шанувальникiв книги, вiдкривалися книгозбiрнi рiзноманiтних громадських органiзацiй для окремих верств населення.
Громадськi бiблiотеки були створенi при „Общественном собрании” та „Офицерском собрании” розквартированих в мiстi полкiв. В поповнення їх фондiв внесла свiй вклад Олена Пчiлка виписавши для цих бiблiотек українських книжок.
Свою бiблiотеку мало мiське „ Товариство тверезостi.”
Перiод „просвiтянських ” бiблiотек розпочався пiсля росiйської революцiї в роки Української держави П. Скоропадського. На базi лiквiдованих бiблiотек рiзних товариств, на основi добровiльних пожертвувань громадян в 1919 роцi була вiдкрита перша публiчна бiблiотека. ЇЇ органiзацiєю займався Дерев’янко Г.i. - завiдуючий шкiльним вiддiлом. Тимчасово бiблiотека розмiщувалась в чоловiчiй гiмназiї, а згодом в примiщеннi , де зараз знаходиться обласна бiблiотека для юнацтва (просп. Волi,2).
В 20-х роках повсюдно почали створюватися першi органiзацiї „Просвiти”. „Луцька Повiтова Просвiта” розпочала свою дiяльнiсть 17 вересня 1918 року, складалася з 4-х секцiй, в тому числi й бiблiотечної. В обов’язки її входило створення та забезпечення функцiональної дiяльностi громадських та вiдомчих книгозбiрень.
З протоколу засiдання „Луцької Повiтової Просвiти” дiзнаємося, що у 1920 роцi членом ради був Олександр Левчанiвський, чоловiк сенаторки Олени Левчанiвської, який виконував обов’язки бiблiотекаря. Зусиллями просвiтян в 1921 роцi в мiстi створюється українська книгарня „Нива”, а при нiй громадська бiблiотека. Окремий науковий вiддiл книгозбiрнi складали книги (103томи), що надiйшли у березнi 1927року на адресу Луцької „Просвiти” з Житомира.
На змiну „Просвiтi”, яка була розiгнана владою через неблагонадiйнiсть, з 1931 року польська адмiнiстрацiя почала утворювати на мiсцях Просвiтянськi Хати. Вони могли видавати, поширювати українськi книжки, газети, пiдручники, органiзовувати бiблiотеки тiльки пiд пильним жандармським контролем. Бiблiотеки iснували при Польському домi та „Українськiй хатi”. Кiлькiсть Просвiтянських Хат в Луцьку поступово скорочується з 26 в 1937 роцi до 18 в 1938 роцi, а в 1939 вже не було жодної.
В 1935роцi в мiстi створюється Луцьке Товариство Приятелiв Наук, яке за свiдченням одного з членiв товариства З. Ревського, мало на передоднi вiйни бiблiотеку в 14 тис. книг та окремий архiв. На жаль, пiд час вiйни книгозбiрня та архiв згорiли.
Новий, передвоєнний етап розвитку бiблiотечної справи розпочався вiдразу пiсля возз’єднання захiдно-українських земель в єдинiй Українськiй РСР. Хоча вiн був недовготривалим, однак, характеризується значним рухом до створення численних гурткiв та шкiл для лiквiдацiї неписемностi та мало писемностi, що само собою спонукало потяг до читання, книги, бiблiотеки.
Вiдкривається обласна бiблiотека для дорослих та обласна бiблiотека для дiтей, але воєннi дiї та окупацiя перешкоджають їх роботi.
В роки вiйни було знищено та розграбовано майже всi фонди книгозбiрень, що вдалося зiбрати в довоєнний перiод.
Пiсля визволення мiста вiд фашистiв розпочинається радянський перiод розвитку бiблiотек, що характеризується пильною увагою партiйних та державних органiв до книгозбiрень, як iдеологiчних та культурно-просвiтнiх установ, провiдникiв та популяризаторiв полiтики партiї та уряду, опорних баз агiтацiйної роботи серед широких верств населення.
iсторiя централiзованої бiблiотечної системи - це маленька сторiнка iсторiї культури м.Луцька. Вона розпочинається саме в цей перiод, з офiцiйного вiдкриття мiської бiблiотеки для дорослих (рiшення виконкому мiської Ради депутатiв трудящих №64 вiд 17.01.1949 року „Про реорганiзацiю дитячої мiської бiблiотеки в мiську бiблiотеку для дорослих”). Бiблiотеку з книжковим фондом 2100 примiрникiв штатом 4 працiвники: завiдуюча бiблiотекою, два бiблiотекарi та кур’єр-прибиральниця, було тимчасово розмiщено в примiщеннi школи №3. Першою завiдувачкою бiблiотеки призначено Нагорну Надiю iванiвну.
За своє iснування книгозбiрня помiняла 4 адреси перебування та два мiкрорайони обслуговування, згодом стала бiблiотекою №1, а з 1973р. - центральною мiською бiблiотекою для дорослих. В рiзнi перiоди дiяльностi її очолювали Нагорна Н.i., Васильєва Н.С., Коломiєць Н.Л. (Мареха), Романюк Б.i, Василевська М.В. (Сакович), Фоменкова Л.Т., Радченко Г.Х., Гусар В.М.
У перiод вiдбудови зруйнованого господарства та соцiально-культурної сфери мiста головним завданням бiблiотечного будiвництва стало створення мережi мiських масових загальнодоступних бiблiотек.
Тому, у вiдповiдностi з рiшенням виконкому мiської Ради депутатiв трудящих №587 вiд 17.07.1950 р. в мiстi вiдкривається мiська бiблiотека для дiтей, на фiнансування якої видiляється 34800 карбованцiв. Бiблiотека тимчасово розмiщується в СШ№1. Через кiлька рокiв на засiданнi виконкому мiської Ради при розглядi питання „Про роботу Луцьких мiських бiблiотек”* вiдмiчалося, що бiблiотека для дiтей має поганi умови роботи: частина фонду лежить на пiдлозi, нiде поставити стелажi для 15 тис. фонду, через вiдповiдний режим роботи школи книги читачам у вихiднi днi не видаються.
Згодом перша бiблiотека для дiтей неодноразово змiнювала своє мiсцеперебування. В 60-х роках отримує примiщення на територiї пивзаводу (по вул.Червоноармiйськiй), а в 70-х роках через аварiйнiсть займаного примiщення, уже в статусi центральної мiської бiблiотеки для дiтей, переїжджає в новозбудований житловий мiкрорайон „33 квартал” (вул.Ворошилова,13).Свого часу бiблiотеку очолювали Хом’як, Єлiзарова А.М, Радченко Г.Х., Черепуха Л.М., Абрамович Л.М., Голод Л.Є.
В груднi 1954року на засiданнi мiськвиконкому Ради депутатiв трудящих слухалось питання „Про готовнiсть культурно-освiтнiх закладiв мiста до роботи в зимовий перiод”** Як пiдсумок, прийнято рiшення вiдкрити ще одну мiську бiблiотеку, передбачену планом народно-господарського розвитку мiста на 1954 рiк, видiливши їй примiщення з 3-х кiмнат по вул. Старомiськiй, 13. З передбачених 33,5 тис.карбованцiв на її фiнансування було використано лише 29,8% до закiнчення року. Дана книгозбiрня значиться, як бiблiотека-фiлiал №2 для дорослих. З часу вiдкриття i до 1986 року її очолювала Черняк Галина iванiвна.
Окрiм того, згiдно даного рiшення, новi примiщення отримали обласна бiблiотека для дiтей (3 кiмнати) та мiська бiблiотека для дорослих (4 кiмнати) за адресою по вул. Свердлова, 5 - в будiвлi, звiльненiй пожежною командою (нинi район вулицi Б.Хмельницького).
Укомплектовуються штати бiблiотек, розширюються їх функцiональнi обов’язки. „Книги наказiв”, якi велися в кожнiй бiблiотецi їх завiдуючими до 1978 року свiдчать, що в 50-х роках в штатi бiблiотек були посади завiдуючих пересувними фондами, бiблiотекарi виконували обов’язки бухгалтерiв, завiдуючi бiблiотеками їздили у вiдрядження за дровами. В бiблiотецi для дорослих працював лiтнiй павiльйон-читальня.
В 1957 р. вiдкривається бiблiотека для дiтей та юнацтва по вул. Авторемонтнiй,3 (Дубнiвська),яка зразу ж реорганiзовується в мiську бiблiотеку №3 для дорослих. Першими бiблiотекарями були: Гернштейн С.М., Бiдел М.С. В 1964 роцi книгозбiрню очолила Боярчук С.М.
Потреби населення в книзi та знаннях постiйно зростали та розширялися, що сприяло збiльшення кiлькостi бiблiотек та читачiв в них.
Виконком мiської Ради депутатiв трудящих рiшенням „Про поширення смуги мiста Луцька та пiдпорядковування деяких населених пунктiв Волинської областi”*** розширює мережу мiських бiблiотек, яка збiльшується за рахунок бiблiотек сiл примiської зони: с.Гущi (бiблiотека №4), с. Вишкiв (бiблiотека№8), c.Теремно (бiблiотека №5, бiблiотека для дiтей та юнацтва №2). Бiблiотеки певний час носили назви колишнiх сiл, що ввiйшли в мiську зону-Гущанська, Вишкiвська, Теремнiвська. В 1959роцi вiдкривається Гнiдавська бiблiотека (бiблiотека №7) по вул. Марка Вовчка,36, площа якої лише 12м2.
Бiблiотеки в 50-х роках в силу об’єктивних та суб’єктивних причин мають дуже низьку матерiальну базу: вiдсутнiсть централiзованого опалення, брак бiблiотечного обладнання, малi площi примiщень, але мають палких прихильникiв книги, своїх читачiв, якi тягнуться до знань.
Свiдченням уваги мiської влади до розвитку бiблiотечної мережi мiста (голова мiської Ради i.Фурiв) є чергове рiшення виконкому мiської Ради депутатiв трудящих №505 вiд 19.11.1968 року „Про роботу мiських бiблiотек”(обласних, державних мiських, шкiльних). Цим документом передбачається: включення в план розвитку соцiально-культурної сфери мiста на 1970 р. будiвництва нового типового примiщення обласної бiблiотеки для дорослих. Зобов’язано при плануваннi житлових будiвництв передбачити розмiщення бiблiотек по вулицях Радянськiй, Ленiна, Рiвненськiй, Ковельськiй (в районi Красного) та нових житлових масивах при дальшiй забудовi мiста; розширити примiщення бiблiотеки №4 в Привокзальному районi, а в районi Гнiдави, в новому житловому будинку пiсля його здачi, вiдкрити мiську бiблiотеку; пiсля вiдселення обласної медичної бiблiотеки розширити площу мiської бiблiотеки для дорослих (№1).
Дане рiшення стало доленосним в бiблiотечному будiвництвi мiста.
В 1968роцi на базi громадської бiблiотеки вiдкривається бiблiотека №6 для дорослих по вул. Чехова (нинi вона знаходиться по пр.Волi,10).
Але найбiльше уваги придiляється розбудовi мiської державної бiблiотечної мережi в роки 9-ї п‘ятирiчки (1971-1975). В цей перiод повнiстю вибудовано мережу мiських бiблiотек, що охоплювала всi мiкрорайони мiста. Якщо в 1971 роцi до послуг населення було 9 бiблiотек пiдпорядкованих мiському вiддiлу культури з книжковим фондом 265 672 примiрникiв книг, що обслуговували понад 22 тис. читачiв, то вже в 1975 р. - 13 книгозбiрень iз фондом 40436 примiрникiв книг, якими користувались 30537 читачiв.
В 1972роцi в примiщеннi гуртожитку тресту „Волиньпромбуд” по вул. 50рокiв Жовтня,31Б вiдкривається бiблiотека №9. Очолювала бiблiотеку Тихонович Марiя iванiвна.
Нове примiщення по вул. Декабристiв,25 одержує бiблiотека №1 для дорослих. Вона перейменовується в центральну бiблiотеку , стає методичним центром для мiських масових та шкiльних бiблiотек. Розширюється структура бiблiотеки, вiдкриваються новi вiддiли: обслуговування, комплектування та обробки лiтератури, збереження фонду, мистецтв та методично-бiблiографiчний. Штат бiблiотеки складає 14 чоловiк (з них 12 спецiалiстiв).Бiблiотеку очолила Фомєнкова Лiна Тарасiвна.
Статус центральної одержує бiблiотека №1 для дiтей.
В 1973роцi бiблiотека №3 для дорослих вiдселяється на вул. Радянську,24, а на базi частини її книжкового фонду органiзовується бiблiотека №10.
В 1975роцi в новому промисловому мiкрорайоннi „40А квартал” по вул. Наливайка,6 вiдкривається бiблiотека №11 (зав. бiблiотекою Шаповалова Жанна Никифорiвна).В перший день пiсля вiдкриття майже весь книжковий фонд, 3тис. книг, був виданий читачам. Постiйно в читальному залi не було вiльних мiсць, а на абонементi та дитячому вiддiлi стояли черги читачiв чекаючи повернутих книг.
На виконання рiшення виконкому Волинської обласної ради народних депутатiв вiд 11.10.1974 року №267 „Про перспективний план переведення державних масових бiблiотек областi на централiзовану систему обслуговування населення” наказом вiддiлу культури виконкому Луцької мiської ради народних депутатiв №31 вiд 4.04.1978року „Про централiзацiю сiтки державних масових бiблiотек системи Мiнiстерства культури УРСР м.Луцька” створена мiська централiзована бiблiотечна система. До її складу ввiйшло 13 бiблiотек: центральна бiблiотека для дорослих, центральна бiблiотека для дiтей, 10 бiблiотек-фiлiалiв для дорослих \№№2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11\ та бiблiотека №2 для дiтей. Централiзовану бiблiотечну систему очолила Радченко Галина Хасьянiвна, а її заступником по роботi з дiтьми призначена Черепуха Л.О.
Головною бiблiотекою, методичним центром системи стала центральна бiблiотека для дорослих.
В штатi ЦБС тодi працювало 76 чоловiк, з них 56 спецiалiстiв.
Централiзацiя сприяла покращенню складу книжкових фондiв , повнiшому їх використанню, полiпшенню довiдково-бiблiографiчного та iнформацiйного обслуговування читачiв, змiцненню матерiально-технiчної бази. Головна її перевага полягала втому, що мешканцi мiста одержали змогу користуватись через внутрiшньосистемний книгообмiн єдиним книжковим фондом, мiжбiблiотечним абонементом.
В перший рiк централiзацiї вiдкрилась бiблiотека №3 для дiтей у вiддаленому мiкрорайонi Вересневе. Згодом вона об’єднала свої фонди з фондам профспiлкової бiблiотеки Гнiдавського цукрового заводу, що лiквiдовувалась. Книгозбiрня стала обслуговувати всi категорiї читачiв.
В цей же рiк до єдиного фонд ЦБС надiйшло 33 606 видань на суму 22 637 карбованцiв.
Починає видаватися щомiсячний бiблiографiчний список „Мiсто Луцьк на сторiнках преси”, щоквартальнi списки „Новi надходження в ЦБС”.
В 70-i роки Головним управлiнням по охоронi державних таємниць у пресi при Радi Мiнiстрiв РСР накладається „табу” на окремi теми та твори письменникiв. З фондiв ЦБС вилучаються книги О.Бердника, В.Некрасова, i.Багряного, i.Дзюби, М. Руденка та багатьох iнших.
Разом з тим, фонди бiблiотек поповнюються зiбраннями всесвiтньої лiтератури, енциклопедичними та довiдковими виданнями, творами українських авторiв, лiтературою народiв СРСР. Формування фонду здiйснюється у вiдповiдностi „Тематико-типологiчного плану комплектування”.
Значнi кошти видiляються на змiцнення матерiально-технiчної бази. Так, в 1986 роцi в шести бiблiотеках зроблено ремонти примiщень, придбано для бiблiотек системи телевiзори, програвачi, дiапроектори, меблi.
Зростає чисельнiсть читачiв юнацького вiку. Тому, в 1982роцi у вiдповiдностi народно-господарського плану мiста вiдкривається бiблiотека №12 для юнацтва в новозбудованому мiкрорайоннi „ДПЗ № 28”. Через кiлька рокiв, в ходi перегляду питання рацiонального розмiщення бiблiотечної мережi, використання коштiв, дану структурну одиницю скорочено, а фонд i штат переведено в бiблiотеку-фiлiал №7.
До 900-рiччя м.Луцька в 1985роцi нове примiщення одержує центральна бiблiотека для дiтей (772 м.кв.) по пр. Правди, 1 ( пр. Президента Грушевського).
В 1985 роцi централiзована бiблiотечна система була включена в культурно - спортивний комплекс мiста. В бiблiотеках №№5,10,2 i 3 для дiтей та ЦДБ органiзувалися ляльковi гуртки по популяризацiї книги.
Колективи бiблiотек приймають участь в соцiалiстичному змаганнi за звання „Бiблiотека вiдмiнної роботи”. Це звання присвоєно бiблiотекам №№ 2, 3, 4, 6, 7,ЦБ.
За багаторiчну сумлiнну працю, значний вклад в бiблiотечне обслуговування населення Пiлат В.Ф. бiблiотекар центральної бiблiотеки для дорослих, Черняк Г.i. зав. бiблiотекою–фiлiалом №2 для дорослих, Герштейн С.М. бiблiотекар бiблiотеки-фiлiалу №3 для дорослих, були нагородженi ювiлейною медаллю ”За доблестный труд. В ознаменование 100-летия со дня рождения Владимира Ильича Ленина”. Черкаська Г.i. бiблiотекар центральної бiблiотеки для дорослих, Шах С.М. бiблiотекар бiблiотеки - фiлiалу №5 нагородженi значком Мiнiстерства культури УРСР ”Вiдмiнник культурно-освiтньої роботи”.
Центральна бiблiотека ЦБС була навчальною базою обласної наукової бiблiотеки для дорослих з питань довiдково-бiблiографiчної та iнформацiйної роботи, базою виробничої практики для студентiв культурно-освiтнього училища. На базi бiблiотек №№2,3,4 працювали школи передового досвiду.
В перiод повної залежностi бiблiотек вiд партiйних та керiвних органiв основним завданням бiблiотек вважалось комунiстичне виховання трудящих, пропаганда соцiалiстичного способу життя, антирелiгiйна пропаганда, популяризацiя книги на допомогу поширенню науки, технiки i передового досвiду.
Але, крiм заполiтизованих масових заходiв, бiблiотеки проводили для дiтей та юнацтва, робiтничої молодi лiтературно-тематичнi вечори присвяченi творчостi українських та росiйських письменникiв, уснi журнали на допомогу профорiєнтацiї, краєзнавчi днi, органiзовували цiкавi зустрiчi з лiтераторами Волинi.
Початок 90-хрокiв став для бiблiотек ЦБС перiодом переосмислення їх ролi, функцiї i напрямiв роботи.
На вимогу релiгiйної громади їй передається примiщення, в якому знаходилась бiблiотека-фiлiал №8,а сама бiблiотека лiквiдовується. Примусово, вольовим рiшенням влади виселяється бiблiотека фiлiал №3 для дорослих у пристосоване примiщення по вул. Драгоманова. Закриваються бiблiотека №2 для дорослих, яка знаходилась в аварiйному примiщеннi; пункти видачi, пересувки, що мали бiблiотеки на пiдприємствах та в установах, в робiтничих гуртожитках; 8 стоянок бiблiобуса центральної бiблiотеки.
Наступний перiод розвитку бiблiотечної мережi мiста наступає в роки здобуття Україною незалежностi. Бiблiотеки звiльнилися вiд тягаря iдеологiчних зобов’язань, стають iнформацiйними, культурно-освiтнiми закладами.
Основними напрямами дiяльностi ЦБС є полiпшення iнформацiйно - бiблiографiчного обслуговування користувачiв, повне задоволення їх iнформацiйних потреб та запитiв.
Придiляється велика увага популяризацiї лiтератури про вiдродження iсторичного минулого України, українського народу, нашого краю.
Але, на жаль, погiршення соцiально-економiчної кризи в країнi негативно вiдбивається i на ЦБС, в першу чергу на її фiнансуваннi. Однак, новi умови господарювання дають змогу знаходити додатковi джерела фiнансування-надавати платнi послуги. Так, в 2004 роцi ЦБС отримала бiльше 42 тис. гривень додаткових надходжень.
Визнаючи велику роль бiблiотек у культурно-просвiтницькiй роботi з населенням мiста, мiська влада вкладала i вкладає кошти та iншi ресурси в розвиток бiблiотек системи, у створення умов для їх плiдної роботи.
З 1990 по 2004роки новi примiщення отримують бiблiотеки №5, №10, №11, №2 для дiтей. Центральна бiблiотека для дiтей в 2004 роцi за пiдтримки виконкому мiської Ради та Посольства США в Українi вiдкрила безкоштовний iнтернет-центр. Ремонт її примiщення сягає до 1 млн. гривень.
На сьогоднi в структурi ЦБС 12 бiблiотек в штатi яких - 58 високо - квалiфiкованих спецiалiстiв. Вони обслуговують 38,8 тис. користувачiв, яким щорiчно видається понад 865 тис. екземплярiв друкованих видань. iнформацiйний потенцiал ЦБС – 532,5 тис. документiв. Щорiчно бiблiотека одержує 126 назв перiодичних видань.
В перспективi - вiдкриття бiблiотеки для дорослих в Завокзальному мiкрорайонi мiста.
За роки iснування мiських бiблiотек змiнилось не одне поколiння бiблiотечних працiвникiв. З теплотою i подякою згадуємо завiдуючих бiблiотеками: Сакович Марiю Володимирiвну, Антонюк Галину Адамiвну, Тихонович Марiя iванiвну, Касьянчук Галину Олексiївну, Петровську Зiнаїду Степанiвну, Черняк Галину iванiвну, Бородкiну Ганну Степанiвну, Верко Марiю Олексiївну; бiблiотекарiв: Дмитрiєву Олену iванiвну, Черкавську Галину iванiвну, Бiдел Марiю Семенiвну, Харахай Олену Афанасiївну, Шах Софiю Михайлiвну, Єлiзарову Аллу Михайлiвну та багатьох iнших.
Своїми знаннями, вмiнням та любов’ю до професiї вiдзначаються такi спецiалiсти: Герасимчук О.В., Бочарова Н.i., Рожок С.М., Карпман О.Г., Баглай М.С., Столярова Л.А., Семенюк i.Д., Гаврук Г.М., Ковальчук Ж.Д, Чмiль Н.С., Гримарович К.В., Сушко В.О., Марищук М.Ф., Борода М.i., Сирота С.М., Полупан М.О., Хрипа Т.С. та багато iнших.
В 2004 роцi з нагоди 13-рiчницi Незалежностi України колектив ЦБС нагороджений Почесною Грамотою мiської ради та ексклюзивним годинником за вагомий внесок в розвиток культури мiста та популяризацiю української книги.
Пройде не багато часу i стане iсторiєю сучасний перiод дiяльностi мiської ЦБС. Незважаючи на складнiсть нашого буття, бiблiотеки завжди будуть вiдкритi для читачiв, популяризуватимуть безцiннi скарби людської думки. надбання науки, культури та мистецтва.
___________________________________________________
* Рiшення мiськвиконкому Луцької мiської ради депутатiв трудящих №269 вiд 17.04.1955р.
** Рiшення виконкому Луцької мiської ради депутатiв трудящих №1203 вiд 12.12.1954р.
*** Рiшення виконкому Луцької мiської ради депутатiв трудящих №594 вiд 12.06.1959р.
Список використаної лiтератури:
- Волинскiє губернскiе ведомостi.-1865,№82,20марта.
- Журнал реєстрацiї рiшень виконкому Луцької мiської Ради депутатiв трудящих.1949,1950,1954,1955,1968,1971-1975.
- Звiти централiзованої бiблiотечної системи. 1971,1975,1978,2004.
- iсторiя мiст i сiл УРСР. Волинська область. - К.: Головна ред. УРЕ АН УРСР.-1970.-746с.
- Колосок Б.В. Православнi святинi Луцька/Б.В.Колосок.-К.:Технiка,2003.-296с.:iл.-(Нац. святинi України).
- Колосок Б.В. Римо-католицькi святинi Луцька/Б.В.Колосок.- К.:Технiка,2004.-224с.:iл.- ( Нац. святинi України).
- Книги наказiв бiблiотеки №1 для дорослих.
- Луцьку 900рокiв (1085-1985):збiрник документiв i матерiалiв.-К.:Наукова думка,1985.-302с.
- Михайлик О.Г.:iсторiя Луцька/О.Г.Михайлюк, i.В.Кiчий.-Львiв: Свiт,1991р.-192с.
- „Роде наш красний...”:Волинь у долях краян i людських документах.-Т.3.-Луцьк:Ред.-вид. вiддiл „Вежа” державного унiверситету iм. Л.Українки,1999.-906с.
- Спогади про Лесю Українку.-К.:Днiпро,1971.-с.82-83.
- Спогади працiвникiв мiських бiблiотек.
| |
