Луцький замок у мистецькому просторі України : Тематична антологія віршів ХІХ–ХХІ ст. / упоряд. канд. філол. наук М. М. Хмелюк, В. М. Кумановська. – Луцьк : ПВД «Твердиня», 2012. – 88 с. + 44 с. ; іл.
Прадавній замок над тихоплинним Стиром в Луцьку творить панораму одного з найчарівніших куточків України. Його історична й духовна цінність, органічно перелита в лірику та живопис, збагачена народним мелосом, своєрідно віддзеркалюється в цьому виданні. Це тільки одна ланка в пребагатому культурному комплексі міста, яка заслуговує на пильну увагу широкого кола поціновувачів.
Цілісно проект «Луцький замок у мистецькому просторі України» є творчою візитівкою волинського краю.
В оформленні обкладинки використано художні роботи В. Жупанюка, Л. Косарук, Л. Литвина, Л. Хведчука і М. Шамрили.
Слапчук Василь. Вибране : поезії / ред.-упоряд. П. Коробчук ; передм. Є. Барана. – Луцьк : ПВД «Твердиня», 2011. – 584 с. – Серія «Письменники Волині – лауреати Національної премії України імені Тараса Шевченка».
До книги увійшли вибрані твори українського письменника, лауреата Національної премії ім. Тараса Шевченка Василя Слапчука. Майстерний лірик з витонченим відчуттям світу, безкомпромісний поет-громадянин, мудрий співрозмовник, невиправний оптиміст і щирий життєлюб, філософ у творчості й житті – ось далеко не вичерпна характеристика цієї багатогранної особистості.
Северинюк В. М. Популярний коментований словник українських прислів’їв та приказок / В. М. Северинюк. – Луцьк : ПВД «Твердиня», 2012. – 144 с.
Структура словника тематична. Він має 16 розділів, визначених відповідно до головних сфер життєдіяльності людини – духовно-культурної, економічної, соціальної, суспільно-політичної. Прислів’я та приказки згруповано за різними значеннями, що пов’язані з людською індивідуальністю, звичками, рисами характеру, особистим та колективним досвідом, моральністю, освітою, соціальними цінностями, трудовою діяльністю, родинними зв’язками, історичною пам’яттю, релігією тощо.
Словник розрахований на широке коло читачів, представників різноманітних соціальних верств і професій: студентів та учнів, викладачів, підприємців, політиків, чиновників, митців, на усіх небайдужих до народної мудрості, образного мислення та українського слова.
При оформленні обкладинки використано репродукцію картини видатної української художниці Катерини Білокур «Квіти за тином» (1935).
Календар знаменних і пам’ятних дат Волині на 2012 рік / упр. культури і туризму Волин. ОДА ; Волин. краєзн. музей ; Волин. ОУНБ ім. Олени Пчілки ; ред.-упоряд. В. В. Бабій, Є. І. Ковальчук, А. А. Понагайба. – Луцьк : ПВД «Твердиня», 2011. – 244 с.
«Календар знаменних і пам’ятних дат Волині» видається з 1991 року. До нього включаються матеріали про визначні події історії, громадсько-політичного і культурного життя області, ювілеї видатних уродженців краю та відомих діячів, життя і діяльність яких пов’язані з Волинню.
Посібник відкривається хронологічним переліком пам’ятних дат на 2012 рік. Про основні події подаються: дата, назва, авторська текстова довідка, список літератури, у якому вказуються документи, книги, статті зі збірників і періодичних видань, довідники та бібліографічні посібники.
У «Календарі» є покажчик імен видатних діячів, представлених у ньому, списки авторів, які брали участь у написанні історичних і біографічних довідок, та укладачів.
Видання буде корисним для культосвітніх працівників, викладачів, студентів, краєзнавців.
Троневич П. О. Великий князь Дмитрiй-Любарт i його сучасники : iсторико-краєзнавчий нарис / П. О. Троневич. – Луцьк : ПВД «Твердиня», 2011. – 192 с.; iл. – (Сер. «Пантеон»).
У книзi Петра Троневича на основi дослiджень документальних джерел та iсторичної лiтератури у популярнiй формi викладено погляд на iсторiю Волинської Русi, її вiдносини з Литвою, Польщею, Угорщиною, Московiєю, Ордою, Вiзантiєю i Римом у непростому XIV столiттi, коли розпочали формуватися етнiчнi особливостi Русi в складi її Волинської, Литовської i Московської частин та закладалися пiдвалини централiзованих держав-королiвств Схiдної Європи. Автор подає iсторичнi портрети володарiв цих держав – сучасникiв великого волинського князя. Основна ж увага придiлена правлiнню останнього володаря Волинсько-Галицької держави Дмитрiя-Любарта, сина великого князя Литви Гедимiна, який, будучи обраним на володимиро-галицький престол, в умовах залежностi вiд Золотої Орди та воєнних дiй з польсько-угорською коалiцiєю намагався зберiгати й продовжувати державотворчу полiтику своїх попередникiв iз княжо-королiвської родини Романовичiв. Висвiтлена його дiяльнiсть щодо збереження традицiйного устрою Волинi, утвердження її як
суверенної держави та розбудови нової столицi – мiста Луцька. Разом iз тим зроблено спробу об’єктивного показу логiчностi полiтики володарiв вище названих держав, а також православної i римо-католицької церкви щодо Волинi на той час. Полiтична дiяльнiсть церкви, якiй дослiдниками в минулi роки придiлялася недостатня увага, уведена в контекст загальнополiтичних процесiв у цих країнах, дала П. Троневичу ключ до розумiння багатьох полiтичних подiй i явищ та ходу iсторiї взагалi. Автор пiдводить нас до думки, що Волинська земля була хранителем державницьких традицiй Русi-України та первинним осередком зародження українського етносу в пiслямонгольський час.
Українською та росiйською мовами
Iрванець Олександр. П’яте перо : публiцистика / О. В. Iрванець. – Луцьк : ПВД «Твердиня», 2011. – 200 с.
Ну перо – ще зрозумiло. А чому п’яте? А тому, що у творчому арсеналi вiчно юного бубабiста О. Iрванця перше перо належить поезiї, друге, третє й четверте – вiдповiдно, прозi, драматургiї, перекладу. Отже, журналiстика, втiлена в її найвищiй формi – публiцистицi, виявилася на почесному п’ятому мiсцi.
В iпостасi журналiста письменник запрошує здiйснити мандрiвку i по наших рiдних теренах (Внутрiшня Україна), i до ближнiх сусiдiв, i до дальнiх (iншi територiї). Тобто – i свого не цурається, i чужого научається. Себто - i себе показує, i людей бачить.
Але попри свої начебто частi поїздки-польоти за тридев’ятi i просто дев’ятi моря, лiтератор солiдарний з журавлем з вiдомого дитячого (платоноворонькового) вiршика, який на питання, де найкращая земля, вiдповiдає: «Краще рiдної немає!»
Процюк Степан. Тiнi з’являються на свiтанку : есеїстика / С. В. Процюк. – Луцьк : ПВД «Твердиня», 2011. – 216 с.
Есеїстика Степана Процюка, на думку багатьох критикiв i читачiв, надiлена енергетичним магнетизмом.
У цiй книжцi письменник пише про страх смертi i втрачене кохання, iстерiю i хiрургiчнi дiагнози.
«Тiнi з’являються на свiтанку» розпочинається екзистенцiйним натуралiзмом, а завершується химерними алегорiями iз багатошаровим змiстом.
Цей шлях варто пройти самому. Ви будете захоплюватися чи дратуватися, погоджуватися чи заперечувати окремi твердження, але не облишите читання. Бо те, що пише Степан Процюк, стосується кожної i кожного.
*******************`
|
|
Сценарії масових заходів бібліотечної системи ви можете переглянути, натиснувши на назву
**********************
Йде у гості Миколай
Літературно - мистецька зустріч
"На гостину до Лесі"
Благодійна акція
"Я іду по світу у вишиванці""
Свято української писемності та мови
Ведучий: Вельмишановна громадо міста ! Вітаємо Вас на світлому святі , яке зібрало нас у цьому залі , святі традицій народних, пісень вольних, мови рідної.
Ведучий: Рідна мова – це мова , що першою засвоюється дитиною і залишається зрозумілою на все життя. Рідною прийнято вважати мову нації, мову предків, яка пов’язує людину з її народом , з попередніми поколіннями, їхніми духовними надбаннями.
Мова моя українська,
Батьківська, материнська,
Я знаю тебе не вивчену –
Просту, домашню, звичну,
Не з-за морів покликану
Не з словників насмикану
Ти у мені із кореня,
Полем мені наговорена,
Дзвоном коси накована,
В чистій воді смакована,
Болем очей продивлена,
Смутком багать продимлена,
З хлібом у душу всмоктана,
В поті людським намокнута,
З кров’ю моєю змішана,
І аж до скону захищена.
Ведучий: 6 листопада 1997 року було підписано Указ Президента України, який гласить: „ На підтримку ініціативи громадських організацій та з урахуванням важливості ролі української мови в консолідації суспільства постановляю: „Установити в Україні День української писемності та мови, який відзначати щорічно 9 листопада в день вшанування пам’яті Преподобного Нестора Літописця”.
Ведучий: Із святом вас, шановні добродії, із святом , шанувальники рідного слова. Корені українського слова проросли з найдавніших діалектів праслов’янських племен, рясними пагонами розвинулися в часи Давньоруської держави. Древнє слово квітами-перлами розцвітало у найдавніших пам’ятках культури київської Русі, у грамотах полемічних творах , у красному письменстві різних часів.
Ведучий: У Київській Русі книги цінувалися, як рідкісні скарби. Мати декілька книг означало володіти цілим багатством. „Повість минулих літ” називає книги „ ріками, які наповнюють всесвіт мудрістю незмірної глибини”. „Якщо старанно пошукати в книгах мудрості, - відмічав літописець ,- то знайдеш користь душі своїй.”
Ведучий: Україна та її культура святкують своє відродження. Але цьому передувала тяжка боротьба. Дуже багато жорстоких літ і століть пережила наша невмируща мова, мужньо знісши і витерпівши наругу наймогутніших царських сатрапів та посіпак шлахетсько-панських і своїх панів. Особливо „ результативним „ було нищення українства за Катерини II .
1769 рік – видано розпорядження російської церкви про вилучення у населення України українських букварів та українських текстів із церковних книг.
1775 рік – зруйновано Запорізьку Січ і закрито українські школи при полкових козацьких канцеляріях.
Ти вся порубана була,
Як Федір у степу Безрідний,
І волочила два крила
Під царських маршів тупіт мідний.
Але свій дух велично гідний,
Як житнє зерно, зберегла.
Ведучий: Вперше українську народну мову було піднесено до рівня літературної наприкінці ХУШ століття з виходом у 1798 році першого видання „Енеїди” Івана Котляревського, який вважається зачинателем нової української літературної мови
Так Котляревський у щасливий час
Вкраїнським словом розпочав співати,
І спів той виглядав на жарт не раз,
Та був у нім завдаток сил багатий.
І огник, ним засвічений, не згас,
А розгорівсь ,щоб всіх нас огрівати.
/ звучить уривок з п’єси І Котляревського „Наталка Полтавка”/
Ведучий: Шевченко Т.Г. своїм величезним талантом розкрив невичерпні багатства народної мови, осягнув її, і як ніхто, розкрив чудову, чарівну музику українського слова:
Ну що б , здавалося слова...
Слова та голос –
Більш нічого.
А серце б’ється – ожива,
Як їх почує!...
/ виконується поезія Т. Г.Шевченка – на вибір/
Ведучий: Реакційна частина суспільства, царські можновладці зробили все можливе, щоб припинити процес відродження мови. Антиукраїнська кампанія завершилась таємним циркуляром 1863 року міністра внутрішніх справ Валуєва: „...Впредь до соглашения с Министерством просвещения, обер-прокурором святейшего сенода и шефом жандармов относительно печатания книг на малороссийском языке, сделать по цензурному ведомоству рапоряжение, чтобы в печати дозволялось только произведения на этом языке., которые принадлежат к области изящной литературы; с пропуском же книг на малороссийском языке, как духовного содержания, так и учебных вообще,назначаемых для первоначального чтения народа, пристановить”.
Ведучий: Виконання цензурою наказу царя доходило іноді до курйозів . Так, наприклад, видатний композитор Микола Лисенко подав свою оперу „Чорноморці”. Після ознайомлення з ним цензура дозволила надрукувати лише музику, а текст заборонила.
Ведучий:
Ти постаєш в ясній обнові,
як пісня, линеш, рідне слово.
Ти наше диво калинове,
кохана українська мова.
Українська мова і пісня. Вони супроводжують людину з перших до останніх хвилин життя. Пісня душа народу, це його краса і доброта .Українська мова вважається однією з наймилозвучніших мов у світі. На одній міжнародній конференції було названо три мови, які є найкращими для співу: італійська, українська, грузинська. За легендою, коли Бог обдаровував діточок, маленькій україночці в дарунок дісталася ніжна, ласкава, задушевна пісня.
/ Виконується віночок з українських пісень./
Ведучий: І все ж умертвити українську націю не вдалося ні царському режиму, ні Жовтневому перевороту 1917 року.
Благословенна ти в віках
Як сонце наше благовісне,
Як віщий білокрилий птах,
Печаль і радість наша. пісне,
Що мужність будить у серцях,
Коли над краєм хмара висне.
Ведучий: Тисячі найкращих українців пройшли через сталінські репресії, берівські концтабори. Етнічні втрати України з 1918 по 1948 роки вираховуються мільйонами.
/ Виходять учні зі свічками, ставлять під ікону Божої Матері. Тихо звучить „Реквієм” Моцарта./
Учні:
1. Знищення урядовців УНР – 100 тисяч.
2. Знищення українських партизан – 10 тисяч.
3. Хуторяни, що зникли на засланні – 20 тисяч.
4. Перший голод в Україні - 1 мільйон
5. Виселення патріотичної інтелігенції без повернення в Україну – 200тисяч
6. Знищення науковців - 15 тисяч , вчителів – 35 тисяч.
7. Винищення професійної інтелігенції – 100 тисяч.
8. Штучний голодомор в Україні – 10 мільйонів
9. Втрати інтелігенції Західної України – 40 тисяч
Всього більше 12 невинних жертв...
Ведучий: Письменники, вчені, художники переслідувались за вільнодумство й любов до рідної землі та її мови.
О мово, через „і” та через „ї”,
Чи пак, через одну та дві сльозини
Іти на Соловки та Сингаї
За гріх судилось не одному сину.
Ведучий: Ваші могили знані і незнані, -
Волі народної дзвін,
Вічна вам пам’ять,
Вічна вам слава
І наш доземний уклін.
/ Під мелодію „Полонезу” М. Огінського на сцену виходять учні з портретами репресованих письменників – називають їх імена, дати і місце загибелі. Виконується пісня „Аве Маріє”.
Ведучий: Сила слова безмежна. Особливо, коли воно живе, іскристе, емоційно виважене. Коли воно сліпуче, „як проміння ясне” а могутнє, „ як хвилі буйні” .Коли слова – палкі блискавиці. Тоді воно здатне робити чудо і хвилювати найтонші струни людського серця. Століттями мова народу була тією повноводною річкою, яку ми називаємо поезією.
/ Слово надається Голові Волинської організації Спілки письменників України Василю Степановичу Гею/.
Читець:
Говоріть, як колись вас навчала матуся,
Говоріть, як навчав у дитинстві татусь,
Легко так, вільно так, щоб слова були в русі,
Не тримайте слова, віддавайте комусь.
Щиро так, м’ягко так, починайте казати,
Як воліла б відкритись ваша душа.
Може хочеться їй у словах політати
Привітати когось, а чи дать відкоша.
Слів у мові мільйон, вибирайте найкращі,
Кожна з них , лиш торкни, - як струна, виграва,
Зрозумілі, вагомі й усі вони ваш і-
Мелодійні, дзвінкі, українські слова.
Говоріть про любов і про віру у щастя,
Уникайте мовчання, нудьги і ниття,
Говоріть, хай в розмові слова веселяться,
Говоріть і продовжуйте мові життя.
/Олесь Лупій „Говоріть”/.
Ведучий: Зверніть увагу на багатющі можливості нашої мови. Ми будемо читати текст, кожне слово якого починається з літери „ Б „.
„Біля білої берези блукав білий бородань. Борода , брови були білі. Брав бородань бандуру, бурмотів, бубнів. Бандура болісно бриніла.
Ведучий: „ Багато бачив бандурист бід батьків, братів босих, багато брехні, безчестя, безкультур’я , братовбивства...Боротися! Безстрашно, безперервно боротися. Благати благословення Божого.
Ведучий: Боже! Бачиш – боса Батьківщина! Бо брат бив брата, батько – батька. Боже! Біль безжалісний, багряний буре віст! Боже, буде багата будиччина Батьківщини? Буде!”.
Ведучий: А скільки в нашій мові пестливих , ніжних форм слів до одного вибраного слова. Ось в англійській мові „хенд” – це просто рука і нічого більше, а у нас: - ручка, ручечка, рука, рученька, рученя , рученятко. А які слова можна добрати до слова” мама” – неня, матуся, мамуся, мамочко , матінко.
Ой яка чудова українська мова!
Де береться це, звідкіля і як?
Є в ній ліс, лісочок, пуща, гай, діброва,
Бір, перелісок, чорноліс. Є іще й байрак,
І така розкішна і гнучка , як мрія...
Є в ній хурделиця, віхола,
Завірюха, хуртовина, хуга, заметіль.
Та не в тому справа, що така багата.
Помагало слово нам у боротьбі,
Кликало на битву проти супостата
Та звучало сміхом на полях плаката,
І за все це , мово, дякуєм тобі.
Ведучий: А який тонкий та дотепний український гумор! Ось хоча б взяти гуморески Павла Глазового. / Виконується гумореска/.
Ведучий: Сьогодні наше свято – це свято української мови та писемності. З часу винайдення писемності фактично почався період документальної історії людства, тому стало можливим не тільки передавати мовну інформацію на відстані, але й закріпити її в часі.
Ведучий: Перші спроби письма відносяться приблизно до 35-50 віків до нашої ери. Спочатку це була гілочка пальми – знак миру. Потім – схематичне зображення предмета чи якогось явища. І нарешті – ієрогліфи. Перше слов’янське письмо з’явилось в IХ столітті нашого літочислення , а перший алфавіт створили брати Кирило і Мефодій у 862 році.
Ведучий: Вони прибули з Болгарії на прохання слов’янських князів – Ростислава І Святополка. Брати мали бути перекладачами , поширювати грамоту, взагалі займатися просвітницькою діяльністю. З друкованих джерел дізнаємося , що Кирило був освіченню людиною, добре знав грецьку, слов’янську, латинську, арабську та єврейську мови, а згодом вивчив і давньоруську. Працював бібліотекарем , викладав філософію. Таким же освіченим був і Мефодій.
/Виконується музичний номер або художнє читання/.
Ведучий: Однією з яскравих сторінок в історії нашого народу за самовизначення була діяльність добровільної громадської організації українців „ Просвіта”, яка була закладена народовольцями в 1858 році у Львові .Перший осередок товариства розпочав свою діяльність у Луцьку 17 вересня 1918 року і носив назву „Луцька повітова Просвіта”. Сьогодні у нас в гостях голова товариства „Просвіта” Кучинко Оксана Андріївна, яка розповість нам про окремі епізоди, які пов’язані з діяльністю товариства в м. Луцьку .
Ведучий: Перша половина ХХ століття поставила перед українським народом такі випробування і такі муки, що їх не знало інше слово. Любити Україну і її мову вважалося за смертельний гріх. Нові тотальні репресії – звинувачення цілих народів у пособництві гітлерівському фашизмові тільки за те, що вони опинилися під фашистською окупацією, а українців західних земель – у „ кривавій” бандерівщині. Поголовне насильницьке переселення з українських корінних земель лемків і звинувачення найталановитіших письменників у „ проклятому українському буржуазному націоналізмові”, заганяє українську мову в прокрустове ложе вже випробуваного довоєння.
Слово ж наше рідне!
Ти німоті не далося,
Озернилось, як колосся,
Стало бойове і гідне -
Слово наше рідне.
Ти в тяжкі хвилини
У підпіллі жить звикало,
Проти фрица закликало,
Промовляло до людини
І в тяжкі хвилини.
Ведучий: ХХ проти культівський з’їзд партії відкрив очі на протизаконні безпідставні репресії. Він реабілітував мільйони людей, діячів науки і культури, літературні твори. Рідна мово! Запашна, співуча, гнучка, милозвучна, сповнена музики і квіткових пахощів, вона встала з колін, як піднялася наша Україна. Проголошення незалежності дало право зайняти українській культурі належне їй місце.
Читець:
Як гул століть , як шум віків,
Як бурі подих – рідна мова,
Вишневих ніжність пелюстків,
Сурма походу світанкова.
Неволі стогін, волі спів,
Життя духовного основа.
Читець:
Все в тобі з’єдналося, злилося,
Як і помістилося в одній! –
Шепіт зачарований колосся,
Поклик із катами на двобій,
Ти даєш поету дужі крила,
Щоб підносить правду в вишину,
Вченому ти лагідно відкрила
Мудрості людської глибину.
І тобі рости, не в’януть зроду,
Квітувать в поемах і віршах,
Бо в тобі – великого народу
Ніжна і замріяна душа.
Під час проведення вечора були вручені квіти ветеранам товариства „Просвіта, бібліотечки книг та сувеніри для учасників концерту , лауреатів міжнародних , обласних конкурсів юних виконавців.
Сценарій проведення конкурсу „ Найкращий читач – 2005„ в централізованій бібліотечній системі
Доброго дня шановні гості та учасники нашого свята!
В нас дійсно свято – свято книги , і тих хто любить це нетлінне і вічне творіння людства В „ Повісті минулих літ” читаємо „ Велика бо користь від навчання книжкою. Книги - - мов ріки, щоб наповнюють собою увесь світ, це джерело мудрості, в книгах – бездонна глибина” І цей вислів підтримав відомий український письменник Іван Франко продовживши ... „ і хто пірне до дна , той дивнії перли виносить”.
Дійсно, читаючи , ми отримуємо естетичну насолоду , стаємо розумнішими, отримуємо знання, стаємо цікавими співрозмовниками. Вві ми знаємо , що є такий вислів: „ Скажи мені з ким ти дружиш і я скажу хто ти. За таким же правом можна сказати : „ Скажи мені що ти читаєш, і я скажу тобі, хто ти”.
І ми хочемо дізнатись все про вас: що читаєте і хто ви є.
Сьогодні ми запросили на нашу зустріч наших користувачів бібліотек, які приймали участь в конкурсі „ Найкращий читач – 2005 „, що проводиться в рамках традиційного Фестивалю дитячого читання „ Час читати” під егідою ХІІ Національної книжкової виставки - ярмарку „ Форум видавців серед читачів дитячих бібліотек. Організаторами конкурсу є громадська організація „ Форум видавців”, Національна бібліотека України для дітей, в області – Волинська обласна бібліотека для дітей, в місті ЦБС
Мета даного конкурсу – формування у дітей потреби до систематичного читання шляхом популяризації найкращої світової та української літератури для дітей , вироблення навичок самостійної роботи з книгою.
Умови конкурсу були наступні:
необхідно було бути постійним читачем бібліотеки;
брати активну участь у житті бібліотеки;
читати книги, як шкільної програми , так і для організації дозвілля;
заповнити обов’язкові пункти ”Анкети рейтингу улюблених книг”;
прочитати на підсумковому святі уривок з улюбленої книжки українською мовою.
На сьогоднішній конкурс надійшло 15 заявок-анкет , читачів міських бібліотек.
З метою різностороннього і об’єктивного оцінювання учасників конкурсу та визначення переможців було створено компетентне журі в складі:
Струцюк Йосип Георгієвич – член Волинської спілки письменників України, автор багатьох поетичних та прозових творів;
Мартинюк Микола Іванович директор поліграфічно-видавничого Дому „ Твердиня „ ,- завідувач кафедри журналістики Луцького гуманітарного університету, кандидат філологічних наук.
Голод Л. Є – директор централізованої бібліотечної системи.
Членами журі були розглянуті анкети учасників конкурсу і зроблені відповідні попередні висновки і виставлені бали на основі ваших заповнених анкет. Подальші, остаточні бали будуть виставлені в кінці сьогоднішнього свята.
Вітаємо всіх вас як відданих шанувальників книги У кожного в дитинстві були свої улюблені книги та герої . Як би багато не мали діти в житті, як би не було книги. Навчивши вас дивуватися, вона змушує шукати це дивне в звичайному житті. Розповівши про людську долю, вона сама формує новий людський характер. Одна книга дарує веселий настрій, змушує сміятися, інша розкриває таємниці Всесвіту.
Слід книгу хорошу узяти
І диво ввійде до кімнати
Засяє зоря
Гойднуться моря
І до дальніх країн
Вже рукою подати
В книжках вірні друзі , герої живуть,
І я пам’ятаю як кожного звуть
Герої улюблені наші –
Нам приклад чудовий, безстрашний
Ми з ними добріші
В усьому сильніші
І навіть ,здається мудріші.
Розпочинаємо нашу конкурсну програму і запрошуємо першого учасника ( список учасників і назви уривків для виконання додаються в протоколі).
Ось і закінчився наш конкурс. Всі ми отримали велике задоволення від прочитаних вами уривків з улюблених книг і відповідей на запитання членів журі та питань вікторини ведучої. Через деякий час журі оголосить результати вашої участі , а всіх учасників та гостей свята запрошуємо переглянути бібліотечну виставку підготовлену до нашого конкурсу „ Дружба з книгою – це свято” та взяти участь в екскурсії по бібліотеці яку для вас проведуть працівники .
Для оголошення підсумків конкурсу „ Найкращий читач – 2005 „ слово надаємо голові журі Струцюка Й.Г.
До виступу запрошуємо членів журі: Мартинюка Миколу Івановича та Голод Людмилу Євстахіївну.
Закінчився наш конкурс, закінчилось наше свято, але я надіюсь ,що не закінчиться ваша дружба з книгою. Ми вдячні всім учасникам конкурсу, бібліотечним працівникам , які готували своїх читачів до цього конкурсу . Пам’ятайте , що зали бібліотек завжди гостинно приймуть вас і розкриють перед вами свої книжкові багатства.
До зустрічі!
Сценарій проведення фестивалю лялькових колективів „ Мій маленький театр”
Ведуча:Добрий день дорогі діти, шановні батьки та гості свята! Щиро рада бачити вас таких гарних , життєрадісних, здорових і усміхнених. Маю надію, що такий настрій буде панувати весь день , адже причина дуже поважна : 1 червня у всьому світі відзначають Міжнародний День захисту дітей. Його було проголошено в далекому1949 році а в 1959 Генеральна асамблея ООН прийняла декларацію прав дитини. Здавалося б. для чого це дитині, від чого і від кого треба захищати малюків?
Статистика стверджує, що на планеті щоденно 80 тис. дітей помирають з голоду в найбідніших країнах Азії, Африки, Латинської Америки, 40 тис. – від нестачі ліків і медичної допомоги , а в Україні щорічно збільшується кількість хлопчиків і дівчаток, що постраждали від Чорнобильської трагедії.
Перше червня – святковий день для дітей а також для дорослих. Хай всі дні для вас , дорогі діти, шановні дорослі, освячуються щирими усмішками і добрими справами.
Ось таку добру справу і свято вирішили подарувати всім вам працівники бібліотек міста і організували для вас виступи лялькових театрів, які діють при бібліотеках міста, а також конкурс малюнку на асфальті „ Малюю світ своїми кольорами”.
Всі сьогоднішні вистави в нас присвячені добрі і справедливості а головне , щоб ви були здорові. Як дорослі , так і діти , мріють бути бадьорими, сміливими, добрими, товариськими. В казках завжди перемагає любов і добро, дружба і радість, допитливість і щирість. З усіх небезпек і випробувань герої казок за рахунок своєму здоров’ю, спритності і сміливості виходять переможцями і досягають того, що задумали. Згадаймо наших народних казкових героїв ( звертається до глядачів у залі) – Котигорошко, Вернигора, Кирило Кожум’яка і ін. Вони здійснюють дивовижні подвиги, перемагають чудовиськ, дарують людям життєдайну воду та вогонь, визволяють з полону. І все завдяки своєму розуму і силі.
Отже і ми запрошуємо Вас в подорож в країну здоров’я в яку нас поведуть дитячі вистави зі своїми казковими героями.
/ Звучить музика і ведуча запрошуємо всіх учасників до центру зали для представлення/
Прошу зустрічати учасників лялькових театрів:
театр „ Соняшник”( центральна дитяча бібліотека);
театр „ Усмішка „ ( бібліотека-філіал №2д\д);
театр „ Дзвіночок ( бібліотека - філіал №5);
театр „ Котигорошко „ ( бібліотека – філіал №10);
театр „ Веселка „ ( районна бібліотека для дітей).
Вітаємо всіх вас на нашому традиційному УІІІ –у фестивалі лялькових театрів „ Мій маленький театр”. Я думаю , що як і кожного року , ви порадуєте нас цікавими творчими надбаннями. Прошу перших учасників зайняти свої місця за ширмою ,а ми приготуємось дивитись виставу.
Учасники театру „ Котигорошко „ бібліотеки-філіалу №10 презентують нам виставу за книгою „ Як навчився вовчик зуби лікувати ”.А для вас невелика загадка : „ Невелике корито білими гусьми набито?”(зуби в роті).
Скажіть мені будь ласка діти, як вітаються ваші батьки з іншими дорослими при зустрічі або коли прощаються?
Здоровенькі були! Бувайте здорові!
Дай боже здоров’я! Ходіть здорові!
Доброго здоров’я! На здоров’я”.
Здраствуйте!
Правда, яка чудова ця фраза, скільки добра за нею. І всі ми дорослі прагнемо, щоб і ви вся діти у нас були здоровими . А для цього треба зовсім не багато, а ну підкажіть:
вживати корисну їжу багату вітамінами;
зранку робити зарядку;
вчасно лягати спати;
чистити зуби, приймати душ;
більше бувати на свіжому повітрі, займатися спортом.
Молодці! А зараз ми з вами дивимось виставу лялькового театру „Дзвіночок„, яка має назву „Пригода в лісі”.
Наш час приніс дуже багато дурних звичок – паління, вживання алкоголю , наркотики. розпуста .Кожна випалена цигарка скорочує життя на 15 хв., а якщо людина курить часто, вона вкорочує свій вік на 10- 15 років.
Замість паління краще плавати , вдихати запах квітів, танцювати , слухати цвірінькання птах, малювати.
Запрошуємо до виступу ляльковий театр „ Соняшник” центральної дитячої бібліотеки які нам покажуть виставу про... відгадайте про кого:
„ Ой набридло на віконці,
Все на сонечку сидіть
Я візьму і покочуся,
Щоб побачити весь світ”
Молодці відгадали – це Колобок і вистава називається „ Пригоди Колобка „
Запрошуємо вас
У найправдивіше казку
До неї відкриється
Вхід через мить
І серцем відкритим,
З обличчям без маски
У світ цей чарівний
Сміливо ступіть.
Тут мешканці будуть
До нас всі гостинні
Тож швидше в відчинені двері іди.
Двері до казки відкривають нам маленькі артисти з районної бібліотеки для дітей з театру „ Веселка” з виставою „ „
Від ваших плесків
Та гри акторів
Розтанув чорний слід
І пам’ятати всім нас слід,
Що ваші оплески на нашу казку –
Це є театру диво й дивна ласка.
Отже зустрічаємо дружніми оплесками театр „ Усмішку” бібліотеки-філіалу №2 для дітей з виставою „ Муха і заєць”.
Сцена – це місце,
Де грають артисти,
Танцюють, співають,
Слова промовляють
Для чого? Щоб трішки
Ми стали добріші.
Ось закінчилось наше невелике дійство. Всі ми з вами мали змогу подорожувати країною здоров’я, країною казок в яку нас запросили маленькі актори зі своїми ляльками-героями . А зараз ми запрошуємо всіх учасників для привітання і нагородження.
/Звучить музика/
Слово надаємо директору Луцької міської ЦБС Голод Людмилі Євстахіївні та заст.. директора по роботі з дітьми Герасимчук Ользі Володимирівні.
/ Під час проведення фестивалю учасники та гості мали змогу ознайомитися з бібліотечною виставкою „ Дужими зростаємо , про здоров’я дбаємо” та переглядом літератури „ Знай свої права, дитино!”/.
Свято наше продовжується і ми всіх вас запрошуємо до конкурсу малюнку на асфальті „ Малюємо світ своїми кольорами” де нас вас чекають конкурси , загадки і нагородження найкращих художників .
Сценарій підведення підсумків краєзнавчої вікторини «Рідне місто моє»
В читальному залі бібліотеки розгорнута бібліотечна виставка „ Слався мій граде, в Україні воскреслій, Слався мій Луцьку в віках” та фотоілюстративна викладка про місто” Серед древніх віків, Ти любистком розцвів і все краще стаєш, рідне місто моє”.
До уваги всіх присутніх на окремому стенді представлені роботи 34 учасників літературної вікторини „ Рідне місто моє”.
Ведуча:
Луцьку янгол охоронець – лик волинської ікони
тут лунають мідні дзвони і у будні і у свята
береже легенди Лучеськ в підземеллях і на кручах
Ти лучанин ти везунчик – в тебе доля золота.
(Звучать звуки дзвонів) Мелодія дзвонів... В давнину день у місті, селі розпочинався з церковних дзвонів, замкових, ратушних, які лунали сповіщаючи про початок дня. Існує така легенда , що коли витрушували мішок, там щось залишилось, чи квасолинка, чи горошинка, і люди почули приємний звук побрязкування. Ось кажуть з того часу людина зрозуміла , що з того може вийти цікава і корисна річ. І сьогодні споглядаючи на різного виду дзвоники ( дерев’яні, мідні, паперові, кам’яні) ми можемо побачити ,що вони по формі чимось нагадують розв’язаний мішечок. З дзвонами у людей пов’язані початок хороших справ: вони сповіщали про церковну службу, збори, віче. Інколи сповіщали передзвоном і про напад війська, про пожежі і ін. Навіть сьогодні свій день ми розпочинаємо з мелодія дзвоника: годинникового або шкільного , який говорить про початок нового дня і початку нових хороших справ. Таку добру справу започаткували бібліотеки міста, оголосивши до дня народження міста – 920 річчя, вікторину „ Рідне місто моє”.
У кожного з нас є велика Батьківщина - Україна, є і мала – село, місто, край , де він народився, навчився рідної мови, почав пізнавати навколишній світ. І велика і мала Батьківщина мають свою історію, традиції, славу. Нашому місту сьогодні 920 років, як стверджують історики і археологи, і саме цим людям, хто досліджував, вивчав і занотовував ці версії ми завдячуємо тим, що так багато тепер знаємо про наш древній Луцьк.
Луцьк – серце синьоокої Волині, краю лісів, і синіх озер, працьовитих і талановитих людей, одне з найстародавніших міст України. Місто вперше згадується Іпатіівському літописі від 1085 року. Місто було центром Луцького суцільного князівства, яке входило до складу Київської Русі, а пізніше з 1199 року - до складу Галицько- Волинського князівства. Тогочасне місто було великим і багатим. Жителі займались землеробством , торгівлею, ремеслами - шевським, гончарським, кравецьким, ковальським. З а часи свого існування Луцьк опинявся під владою Польщі, Литви, Росії. За 200 років лучанам довелося пережити лихоліття воєн і революцій, які сколихнули наше місто , принесли багато втрат та розрух, особливо у війні 1941-1945 роках. Та невтомними руками жителів Луцьк був відбудований і навіть помолодів і одягнувся в зелень дерев та квітів. Лучеськ –Великий! Ось уже дев’ять століть гордовито височить він в закуті Стиру-ріки, яка велетенською рукою оперізує місто. Влітку воно потопає в зелені дерев, восени виграє різними барвами, взимку вкривається пухнастим снігом, а весною – квітами
Древнє місто моє, підперезане стрічкою Стиру
Наче витязь казковий, звелося під сурми тривог.
Луцьку сонячний мій, самовідданий мій богатирю,
Ти стоїш у вітрах, на столітніх розвоях епох.
З якою б метою не приїжджали до нас люди, по роботі, на гостину чи проїздом, із яких міст чи країн – ми впевнені, що їм захочеться знову тут побувати. Нам дуже хочеться щоб наше місто полюбили так, як його розуміють і люблять мешканці цього чудового міста. Ми маємо історію, якою варто гордитися, ми маємо сьогодення в якому хочеться жити, ми маємо майбутнє, яке варте наших найзаповітніших мрій. І саме ви , сьогоднішні діти, є наше майбутнє і саме вам продовжувати наше сьогодення, але з пам’яттю про минуле.
Ми дякуємо сьогодні всім, хто прийняв участь в нашій вікторині „ Рідне місто моє” і знайшов час зайти до бібліотеки , або ж скористатися власною бібліотекою і погортати сторінки книг і дізнатися щось нове, цікаве для себе, про маленьку Батьківщину – своє місто. Наша вікторина мала на меті підвищити інтерес дітей до історії Луцька, його культури, викликати почуття гордості і причетності та відповідальності за примноження та збереження історичної та культурної спадщини. В вікторині взяли участь діти віком від 8 до 15 років. До організаційного комітету надійшло --34----- роботи. Багато з них проілюстровані власними малюнками , або ж копіями з книг , альбомів.
Ми змогли дізнатися з ваших відповідей про декілька легенд та версій про походження Луцька: від слова Лука, від перших поселенців, від того, що річка Стир вигнута у вигляді лука. Легенду про хлопця Лука, який витягнув бочку зі Стиру , в якій знаходився документ , про заснування тут міста.
Ви поділилися у відповідях своїми враженнями від прочитаних книг
волинських письменників, поетів. Відповіді на питання про свою вулицю, будинок, рідну частину нашого міста – були по –дитячому зворушливі і носили інформацію, чому саме таку назву має вулиця і що цікавого відбувається на ній або у вашому дворі.
Ми дізналися, що дійсно ви є шанувальниками і патріотами свого міста. Ви надали вичерпну інформацію про культурне ,мистецьке життя міста, перерахували всі фестивалі, спортивні змагання, які відбуваються в Луцьку і знаєте чимало видатних людей, які проживали в місті, або живуть і нині.
А яке задоволення отримали ми, читаючи ваші мрії про майбутнє нашого міста: тут і мрія про автовокзал для машин часу, дороги, які підсвічуються, гідропарк, цирк, льодова арена...Ось де скарбниця майбутніх архітекторів, дизайнерів та будівничих майбутнього Луцька, І хто зна, можливо , коли наше місто буде святкувати 1020 річницю Луцька все це зможуть побачити і ваші нащадки. Ще раз дякуємо за участь, але за умовами вікторини у нас передбачались і переможці ,які і були визначені.
У нас сьогодні свято - день народження міста і зазвичай на такому святі мають бути гості, а гості з подарунками. Хочу познайомити вас з Петром Олексійовичем Троневичем - завідуючим науково-дослідним відділом і заступником директора заповідника „ Старе місто” у Луцьку, автора дослідження „ Луцькі кахлі ХІУ – поч. ХХ ст.”, автором книги „Луцький замок”, який більш детально розповість нам про наше місто, а ми не тільки будем слухати , а готувати масу запитань, які обов’язково у вас виникнуть.
(Слово Троневичу П.О)
А яке ж свято і іменини без пісні про ювіляра. До нас завітали учні першої музичної школи, які подарують нам пісенний віночок.
Програма концерту учнів музичної школи №1 :
- „Черевички” , виконує Барановська Аліна, керівник Артюшевська Тамара Іванівна.
- „Вальс „ , виконує Михайленко Максим, керівник Щегельський Феофан Григорович.
- „Романс”, виконує Гунько Володимир, керівник Порцев Микола Вікторович.
- „Пісня про Волинь” , виконує Дмитрук Катерина, керівник Лукач Марія Іванівна.
Слово для нагородження надається заступнику директора по роботі з дітьми централізованої бібліотечної системи Герасимчук О. В. та Петру Олексійовичу Троневичу.
Ведуча:
Рідні парки, сади в ніжнім цвіті –
Все до болю кохане моє...
Скільки міст є на білому світі,
Та найбільше люблю я своє.
« Колобок у новій казці »
(Сценарій лялькової вистави на тему здорового способу життя)
Ведуча 1:
З давніх-давен усі покоління захоплюються чарівним світом казок. Саме через них малеча дізнавалася про правду й кривду, добро і зло, любов і ненависть, і хотіла бути схожою на улюблених героїв.
Ведуча 2:
Пройшов час… І ми вже починаємо дивитися на світ казки іншими очима. А як трактують сюжет старої, добре знайомої нам ледве не пелюшок казки, учасники лялькового гуртка «Соняшник» центральної бібліотеки для дітей – слухайте, дивіться і … вчіться.
(звучить музика)
Ведуча 1:
В діда й баби був синок –
Славнозвісний Колобок.
Здоровенький був хлопчак,
Круглолиций молодчак.
Ведуча 2 :
Був привітний, добрий, милий
І до праці не лінивий.
Старших себе поважав,
Меншеньким допомагав.
Ведуча 1:
Ось і він – все скік та скок,
Котить лісом Колобок!
Ведуча 2:
Казка буде починатись
Нам же друже, час сховатись.
(виходять)
Колобок:(співає)
Я від баби втік, я від діда втік…
Тьху, ти… стара пісенька моя
Зараз нову знаю я.
(співає нову пісеньку)
Розумний, добрий Колобок,
Я по стежині скік і скок.
Здоров’я добре, славне маю
Бо не палю і не вживаю.
(чути голос)
Ой, у лісі хтось гукає,
Заблукав, чи щось шукає.
(виходить Вовк з Нікотином)
Вовк:
Колобок!!! Будь здоровенький!!!
Щось не бачились давненько.
Що по лісі ти блукаєш,
Може друзів ти шукаєш?
Ну а я, бач, друга маю,
З ним палю, і з ним гуляю.
Ми з цигаркою скрізь вдвох (обнімає Нікотина).
Чи закуриш, Колобок?
Колобок:
Не звикатиму палити
В лісі нічого диміти,
Що скажу своїй я нені
Як болітимуть легені,
Горло, бронхи, голова
Ой біда, тоді, біда.
Нікотин:
Хочеш ти здоровим бути?
Смішно навіть таке чути.
Ой, кумедна паляничка
Закурив би тишком нишком.
Вовк:
І для серця те потіха,
Тягне дим, як з того міха.
На дивак, поки прошу,
Я бабусі не скажу.
Колобок:
Як з цигаркою дружити,
Будеш ча-а-а-сто ти хворіти.
Той проблем багато має,
Хто так згубно зловживає.
В того зуби як пеньки,
В того плутані думки.
І того долає втома,
І проблеми в школі, в дома.
І хоча життя не миле
Кинути ж немає сили.
Вовк:
Кинути? Хіба проблема,
Це для мене не дилема,
Я вже кидав і не раз.
Колобок:
Й знову палиш? От так-раз!
Нікотин:
Палить він, бо він мужчина!!!
Ти ж печена гарбузина,
Геть з дороги, бо як дам
То закажеш й ворогам.
Колобок:
Вовче-друже, схаменися,
І довкола подивися,
Бо здоров’я не залізне,
Спохватишся – буде пізно.
Друга вибрав ти невдало,
Хіба звірів в лісі мало?
Вовк:
Сам розумний – розберуся,
З мене що? Вода як з гуся!
Колобок:
Треба звідси-бо втікати,
Вовку бач, на все начхати.
Побіжу скоріш від диму…
Чий то голос з лісу лине?
(покотився співаючи свою пісню)
(Входить Ведмідь з Алкоголем)
Ведмідь:
Славний я Ведмідь – нівроку,
Тільки, щось стріляє в боки.
Та не дуже я тужу,
З Алкоголем я дружу.
Алкоголь:
О! Дивися Колобочок,
Із долини на горбочок.
Кликнемо хай буде третім,
А закусимо ми етім… (показує на огірок)
Ведмідь:
Будь здоровий Колобочку,
Йдем за пивом, он, де бочка.
Там і вихилим чарчину,
Будеш гарний ти хлопчина.
Алкоголь:
Разом втрьох ми загуляєм,
З нами йди – ми пригощаєм.
Де горілка є і вина,
Всяке море по коліна.
Колобок:
Стріляний я горобець,
Колобок я – молодець.
Хай як хто собі мудрує, –
Алкоголь усе руйнує.
Пити звичка препогана,
Бо не друг тварина п’яна.
З лихом друже, ти зв’язався,
Звичці згубній, злій піддався.
Алкоголь:
Ти туфти тут не ганяй,
Клієнтур не відбивай.
Маю в них я інтерес,
Краще б ти з дороги щез.
П’яниця – найкращий друг,
Я його прибрав до рук.
Він слухняний, як дитятко,
П’є не стопками – горнятком.
Ведмідь:
Йдемо з нами – третім будеш,
Діда, Бабу враз забудеш.
Погуляємо на славу,
Як, знайдем собі забаву.
Колобок:
Схаменися, любий друже,
Скільки щастя в лісі, в лузі.
Чи не краще прогулятись,
Травам, квітам милуватись.
Алкоголь:
Ну й дурний, ну і зануда,
Досить нам розмов цих буде.
Ти котись, собі, хлібино,
Ти малий, ти – ще дитина.
Колобок:
Що ж бувай ведмедю-друже,
Жаль тебе, ой жаль, ще й дуже…
Зрозумієш ти провину,
Змій зелений вб’є тварину.
(покотився далі співаючи свою пісеньку)
… Ой, а хто це на горбочку,
Жде мене у холодочку?
Щось тримає у пучечку,
Чи не мак там у мішечку?
Лисиця:
Я давно тебе чекаю,
Кайф, дивись, в руках тримаю.
Хоч – пожуй, хоч – уколися,
Стій стовпом, … а хоч звалися!!!
Колобок:
Кумонько, ти мов здуріла,
А чи може захворіла.
Ой не добрі в тебе друзі!
Що шукаєш ти у лузі?
Лисиця:
Кращий друг – то є Наркотик,
Він не мишка і не котик,
Та ласкавий, ніжний, щирий,
Подивись, який він милий.
(показує на Наркотика)
Колобок:
Ну й потвора, ну й дурман,
Підступ, зрада і обман!
Утікай, поки не пізно,
Потім буде гірко, слізно.
Наркотик:
Що ти мелеш, головешко?
Я дурман?! Ах ти… вервешко!!!
Як візьмусь, то так покотиш,
Що наб’єш пісочку в ротик!!!
Ти його, кумо, не слухай,
Не турбуй прекрасні вуха.
Нам з тобою кайф ловити, –
Інших хай іде учити.
Колобок:
Ой лисичко, ти в омані,
Піддалася ти дурману.
Він зведе тебе в могилу,
Забере останні сили.
Лисиця:
Ох, набридла вже ця пика,
Сядь мені лиш на язика.
Як колись моя бабуся,
Проковтну – не подавлюся.
Колобок:
Пам’ятаю той урок, –
Та не той я Колобок!
Ну а ти, Лисичко, мила,
Собі драну свитку зшила.
Що ж, бувай, мені пора, –
Казку слуха дітвора.
Треба звірів виручати,
Бо вже казки не впізнати.
Знаю, в лісі є лікарня, –
Персонал там дуже гарний.
Заєць там за терапевта,
Поговорим з ним відверто.
(котиться і співає свою пісеньку)
(зустрічає Зайця)
Колобок:
Зайчику! Ой виручай,
Горе влізло у наш край.
Вже біди у лісі повно,
Звірі курять поголовно.
А Лисичку той дурман,
Оповив, немов туман.
І чи є якісь поради,
Вивести шкідливі вади?
Заєць:
Є, звичайно, тут одна.
Всім нагадує щодня,
Що шкідливі звички треба,
Не пускати в дім до себе.
Й берегти своє життя,
Бо не буде вороття.
Треба звірям в полі, в лузі,
Вибирать хороших друзів.
А хто ходить у дурмані,
Має звички препогані,
І малят навча лихому,
Наганяє смуток, втому, –
Проженем того із казки,
Позриваємо з них маски.
(вбігають звірі)
Лисиця:
Ой, не треба, пожалійте…
Вовк:
Ображати нас не смійте…
Ведмідь:
Як же будем ми без казки?…
Разом:
Пожалійте нас, будь – ласка!!!
Вовк:
Ми вже будемо всі чемні,
І хороші і приємні.
Проженем погані звички
І в Ведмедя, і в Лисички.
(проганяють)
Всі:
Геть потвори, геть від нас,
Геть з дороги, щезніть враз!
Ведмідь:
(до Алкоголю)Не чіпляйсь кому кажу,
Я з тобою не дружу.
Лисиця:
(до Наркотика)Ой, бридота, ой, гидкий,
Тай причепиться ж такий?!!
Вовк:
(до Нікотину)Дим важкий стоїть у носі.
Як терпів його я досі?
Лисиця:
Ми тепер вже не такі.
Вернемось в старі казки.
Вовка-брата підлікуєм,
Вставим зуби. Вовче, чуєш?
Вовк:
Зуби кажеш? Оце да!
От зрадіє дітвора!
Перестану я курити –
Буду знов ягнят дурити.
Шапочку Червону в лісі
Десь зустріну на узліссі…
Ведмідь:
З Алкоголем я розстанусь,
Знову сильним, дужим стану.
І когось, як змучить втома,
З лісу віднесу до дому.
І з Солом’яним Бичком
Поборюся я бочком.
Лисиця:
А я стану ще хитріша,
І проворна й розумніша.
З Півником я подружуся.
Може, ще де пригоджуся?
Заєць:
Що ж повірим друзі їм,
Любим казочкам своїм?
Діти:
Так!!! Так!!! Так!!!
Колобок:
Дам я вам кілька порад
Як уникнути цих вад:
Слухайтесь своїх батьків,
Вчителів і лікарі,.
Щоб ніколи не хворіти,
Правильно у світі жити
І щоб вам завжди везло –
Виберіть в житті добро.
Всі:
Разом чесно будемо жити,
Вчитись добре і дружити.
І ніколи не колотись,
Не палити і не пити.
Ведуча1:
З вашої такої ласки,
Слухали ви нову казку.
Про шкідливість нікотину,
Алкоголю і токсину.
Ведуча2:
Казочка може й сумна,
Та мораль у ній одна:
Щоб рости нам день при дні,
Злу, біді ми скажем…
Всі:
Ні!!!!!!
|
|
**************
Заходи бібліотек з 14.05 по 20.05
Працівники Луцької міської центральної бібліотеки для дітей долучились до конкурсу «БібліоКіноФест: Кадри вирішують все», в рамках програми "Бібліоміст"
Відео ролик має назву "Бібліотека - територія дитинства"
переглянути відео можна натиснувши на
ПОСИЛАННЯ
**************
ДЕРЖАВНІ ЗАКУПІВЛІ
**************
|
***********
2011 РІК
Kонкурс співпраці бібліотек з місцевими громадам. Проект «Волонтерство в бібліотеці»
"Органiзацiя нових бiблiотечних послуг з використанням вiльного доступу до Iнтернету - II"
2010 РІК
"LEAP-2010: оновлення комп'ютерiв i програмного забезпечення для успiшних Iнтернет-центрiв"
2008 РІК
"Культосвiтнi заклади i активiзацiя громад"
2007 РІК
«Бібліотека - територія дитинства»
2006 РІК
«Інтернет для читачів публічних бібліотек. Connect ІІ».
2004 РІК
«Iнтернет для читачiв публiчних бiблiотек (LEAP-IV)».
БЛОГИ
БІБЛІОТЕК – ФІЛІЙ
ЦЕНТРАЛЬНА БІБЛІОТЕКА ДЛЯ ДІТЕЙ
БІБЛІОТЕКА - ФІЛІЯ № 2 ДЛЯ ДІТЕЙ"
***********
***********
|
|
|
*******************
*******************
*******************
ПВД "Твердиня"
Ознайомитися із книжковими новинками
видавництва можна
ТУТ"
*******************
Волинська
обласна
органiзацiя
Нацiональної
Спiлки
письменникiв
України
*******************
Волинська
обласна
органiзацiя
творчої
молодi "
"Лесин кадуб"
*******************
|
|
">
|
